Аналіз портфеля - що це таке і що він передбачає?

Інвестування на фондовому ринку завжди пов'язане з ризиком втрати грошей. Щоб їх мінімізувати, інвестори використовують три види аналізу - технічний, фундаментальний і портфельний. Для досягнення оптимального результату найкраще використовувати їх усі. Однак перші два доповнюються портфельним аналізом - яким чином?

Аналіз портфеля - що це таке?

Довгострокові інвестиції на фондовому ринку вимагають фундаментального аналізу. Це передбачає вивчення довгострокової ситуації компанії. Якщо ціна акцій стабільна, компанія вважається вартою інвестицій через високу ймовірність стабільних, хоча і не завжди високих, прибутків. На противагу цьому, технічний аналіз використовується для прийняття короткострокових інвестиційних рішень. Зацікавлений покупець вивчає висхідні та низхідні графіки певного бренду і на цій основі визначає найбільш сприятливі моменти для продажу та купівлі акцій.

Обидва методи стають у нагоді при використанні портфельного аналізу. Він дозволяє побудувати портфель, або, іншими словами, портфель продуктів, який відповідає потребам та очікуванням інвестора. Він повинен складатися з активів з різним рівнем дохідності та ризику. Модельний портфель включає акції компаній, які мають репутацію стабільних на ринку, а також ті, коливання вартості яких може допомогти отримати швидкий прибуток (але також пов'язане з ризиком втрати коштів). Загальний портфель інвестора повинен бути доповнений іншими продуктами, такими як золото або нерухомість.

Для чого використовується портфельний аналіз?

В основі портфельного методу лежить модель Марковіца, яка базується на диверсифікації фондових продуктів. Лауреат Нобелівської премії з економіки, американський вчений Гаррі Марковіц визнав, що не слід формувати інвестиційний портфель на основі одного типу продуктів, наприклад, виключно з акцій з високим рівнем ризику. Цей метод, який називається диверсифікацією, дозволяє пережити майже певні майбутні турбулентності та кризи на фондовому ринку, не наражаючись на непоправні втрати.

При цьому важливо пам'ятати, що портфельна теорія описує лише загальну схему дій. Іншими словами, вона не є заздалегідь підготовленою схемою, яка показує, скільки і у що інвестувати. Метод Марковіца передбачає диверсифікацію на основі індивідуальних цілей людини, яка купує і продає фондові продукти. Поєднання його з технічним і фундаментальним аналізом дає хороші шанси на досягнення довгострокових і оптимальних результатів. Це надзвичайно важливо, оскільки багато інвесторів піддаються емоціям, що призводить до ірраціональних рішень щодо купівлі та продажу.

Аналіз портфеля - чому він такий важливий?

Фондові ринки часто бувають гарячими. Увагу інвесторів раптово привертає компанія, ринкова привабливість якої виходить за межі звичайного конкурентного інтересу. У такій ситуації зацікавлений інвестор також прагне придбати відповідний продукт, сподіваючись отримати прибуток.

Чи це неправильне ставлення? Відповідь на це питання не є однозначною. Купівля акцій або інших активів з високим ризиком зміни вартості, безумовно, може бути частиною стратегії інвестора. Однак, в першу чергу, він або вона повинні розглянути сенс покупки по відношенню до цілей, яких він або вона хоче досягти в довгостроковій перспективі.

Чи ефективний портфельний аналіз?

Портфельний ризик часто буває просто невиправданим. Імітація рішень, прийнятих іншими інвесторами, може призвести до серйозних втрат. У чому причина цього? Незнайомство з усім портфелем інших інвесторів. Людина, яка копіює чийсь вибір, не знає про фінансовий потенціал інших продуктів, їхній високий ризик порівняно з іншими та час, коли вони потенційно можуть принести прибуток.

Взаємозв'язок між різними елементами стратегії може бути різним. Саме з цієї причини інвестор ніколи не повинен втрачати з поля зору власні цілі, іноді піддаючись примхам. Ефективним вирішенням цієї проблеми є аналіз портфеля. При його складанні варто використовувати один з декількох методів.

Популярні методи портфоліо

Способи управління портфелями можна найкраще зрозуміти з різних матричних моделей, що використовуються інвесторами. Одним із прикладів є матриця BCG, розроблена Бостонською консалтинговою групою. Вона передбачає аналіз зростання та частки певної компанії, тобто перевірку її здатності забезпечувати довгострокові фінансові вигоди.

Модель BCG добре працює для організації, яка добре зарекомендувала себе на ринку і пропонує давно відомий набір продуктів. Вони поділяються на "зірки", тобто ті, що генерують високий оборот, хоча не завжди приносять дохід інвесторам, "дійні корови", тобто продукти, які приносять прибуток, "знаки питання" з потенціалом, які можуть почати приносити прибуток після інвестицій, і "собачі хвости", які не мають жодних шансів на отримання прибутку.

Матриця McKinsey, з іншого боку, перевіряє не стільки саму компанію, скільки весь сектор, в якому вона працює. У цій моделі дуже важливо, щоб організація, про яку йде мова, працювала в привабливій ринковій зоні. Звичайно, її фінансове становище, потенціал і можливості по відношенню до конкурентів також впливають на рішення про інвестування.

Багато інвесторів також обирають операційну модель, відому як ADL-матриця. У цій моделі важлива як здатність конкурувати з іншими гравцями в даному секторі ринку, так і його циклічність. Важливим є співвідношення кількості нових продуктів і послуг, що виводяться на ринок, до вже існуючих. Це дає можливість прогнозувати їхній успіх на ринку. Ця матриця добре працює, зокрема, для інвестицій в технологічні компанії. Вибір методу впливає на характер портфеля інвестора, тобто на тип портфеля.

Портфельний аналіз - типи портфелів

Інвестиційні портфелі можна умовно поділити на портфелі з меншим та більшим ризиком. До перших належать, наприклад, консервативні. Такі портфелі наповнені продуктами, які можуть приносити стабільний, але невеликий дохід. Однак їхня прибутковість невисока. Те ж саме можна сказати і про портфелі з мінімальним ризиком, тобто наповнені інвестиціями в акції та інші товари, які дають скромний, але досить певний дохід. Дещо більша загроза втрат існує з оптимальними портфелями. Однак у цьому випадку є хороші шанси на отримання більшого прибутку.

Однак профіль інвестора може бути зовсім іншим. Багато хто вирішує створити агресивний портфель. Це дає великі шанси на високу норму прибутку, але в той же час несе ризик великих втрат. Схожим прикладом є критичний портфель, де підвищена норма прибутку пов'язана зі зростаючою волатильністю оцінки продукту в довгостроковій перспективі. До них відносяться портфелі MVP (Minimum Viable Product), тобто портфелі, які ще не мають цінності, але, на думку клієнтів, можуть стати такими.

Правильний вибір методу портфельного інвестування дає можливість отримувати стабільні прибутки. Варто пам'ятати про це і не піддаватися емоціям та примхам. Адже на фондовому ринку, як і в інших сферах життя, холоднокровність, знання та планування є ключами до успіху.